Закон про корупцію: найважливіші положеня щодо електронного декларування

Найбільш важливі новели Закону України «Про запобігання корупції» в частині електронного декларування від адвоката Максима Шипенко.

Пропонуємо до вашої уваги перелік найбільш важливих новел Закону України «Про запобігання корупції» в частині електронного декларування від адвоката об’єднання Максим Шипенко.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Принагідно звертаємо Вашу увагу на те, що Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі — НАЗК) від 13.02.2020 р. визнано таким, що втратило чинність, рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3 «Про роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» (зі змінами).
На зміну скасованим роз’ясненням НАЗК, прийшли Роз’яснення № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» від 13.02.2020 р., прийняті, у т.ч. у зв’язку із внесенням змін до Закону України «Про запобігання корупції», які пропонується використовувати суб’єктам декларування у випадку наявності складнощів у заповненні та поданні електронних декларацій (надалі – нові Роз’яснення НАЗК).
Серед найбільш важливих новел Закону України «Про запобігання корупції» (надалі – Закон № 1700-VII), які стосуються порядку подання електронних декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також обсягу інформації, яка має бути відображена у відповідних деклараціях, слід виділити таке.
1. Декларації осіб, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларації перед звільненням) більше не подаються «не пізніше дня звільнення» з відповідної посади.
Наказом НАЗК № 168/19 від 12.12.2019 р. внесено зміни до «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» затвердженого рішенням НАЗК № 3 від 10.06.2016 р., та визначено, що декларація перед звільненням — декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
Таким чином, з 01.01.2020 р., обов’язок суб’єкта декларування подавати декларацію перед звільненням у день фактичного звільнення – скасовано.
2. Збільшено кількість виправлених декларацій, які має право подати суб’єкт декларування.
Якщо раніше суб’єкт декларування мав право подати виправлену декларацію лише один раз (як було зазначено у Роз’ясненнях, затверджених рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3), то з 18.10.2019 р. згідно ч. 4 ст. 45 Закону № 1700-VII суб’єкт декларування упродовж семи днів після подання декларації має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.
Вказане положення стосується усіх типів декларацій.
3. Законом України № 140-IX від 02.10.2019 р., внесено зміни до визначення «членів сім’ї» суб’єкта декларування.
Так, згідно абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII членами сім’ї є:
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб’єкта до досягнення ними повноліття — незалежно від спільного проживання із суб’єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Таким чином, з 18.10.2019 р., інформація про неповнолітніх дітей суб’єкта декларування, у т.ч. дітей від попереднього шлюбу, незалежно від того, де вони проживають, а так само відомості про «майновий стан» таких дітей відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII, повинні бути зазначена у відповідній декларації.
При цьому, як зазначає НАЗК у нових Роз’ясненнях, якщо дитина суб’єкта декларування досягла повноліття у звітному періоді, то вона вважається членом сім’ї такого суб’єкта лише за умови, що вона спільно проживала, була пов’язана спільним побутом, мала взаємні права та обов’язки із суб’єктом декларування сукупно протягом не менше 183 днів протягом звітного періоду або станом на останній день звітного періоду.
*** Поряд з цим, Законом України № 140-IX від 02.10.2019 р. крім того, статтю 46 Закону № 1700-VII доповнено приміткою, відповідно до якої, у цілях розділу VII цього Закону (Фінансовий контроль) членами сім’ї суб’єкта декларування, які не є його подружжям або дітьми, вважаються особи, що спільно проживали із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Зазначене положення вводиться в дію з 01.01.2020 року.
4. Змінено порядок відображення даних про об’єкт декларування, який перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом звітного періоду.
Законом України № 140-IX від 02.10.2019 р. частину другу статті 46 Закону № 1700-VII доповнено положеннями, відповідно до яких, дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
Таким чином, з 01.01.2020 р., дані про об’єкт декларування підлягають відображенню у декларації, не лише у разі володіння або користування ним станом на останній день звітного періоду (правило, що діяло до 01.01.2020 р.), а й у разі володіння або користуванні таким об’єктом протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
При цьому, як зазначає НАЗК у нових Роз’ясненнях, термін «протягом не менше половини днів протягом звітного періоду» для кожного типу декларацій (напр. щорічна/перед звільненням) може охоплювати різний період.
Так, для щорічної декларації, звітним періодом буде 365 (366) днів, відповідно половиною днів звітного періоду є 183 дні.
Для декларації ж перед звільненням, звітним періодом буде період з 1 січня до дати припинення діяльності, відповідно і дані щодо об’єкта декларування мають бути відображені декларації у разі володіння або користування ним протягом не менше половини днів за період з 1 січня до дати припинення діяльності.
При цьому, слід зауважити, що правило відносно необхідності декларування об’єкта у випадку володіння або користування ним протягом не менше половини днів протягом звітного періоду не поширюється на грошові активи, доходи, у т.ч. подарунки, видатків та правочинів, вчинених у звітному періоді, посади чи роботи, що виконувалися за сумісництвом.
5. Змінено правила зазначення вартості об’єктів декларування в декларації.
За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності, володіння чи користування, керуючись при цьому відповідними правовстановлюючими документами (при визначенні вартості об’єкта), на підставі яких виникло таке право, або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України – гривні.
При цьому, НАЗК роз’яснює, що якщо у правовстановлюючому документі вказані відомості про ціну та вартість об’єкта за грошовою оцінкою, для цілей декларування доцільно зазначати вартість об’єкта за його грошовою оцінкою.
Таким чином, зміст нових Роз’яснень НАЗК свідчить, що при визначення вартості об’єкта декларування, пріоритетними тепер мають відомості про вартість об’єкта за грошовою оцінкою (оціночною вартістю), зазначеною у правовстановлюючому документі (здебільшого це стосується об’єктів нерухомості, набутих після 01.01.2018 року).
Однак у зв’язку із тим, що Закон не вимагає від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації та у випадку якщо правовстановлюючі документи не містять відомостей про його грошову оцінку, вказівка вартості об’єкта виходячи із передбаченої правочином ціни – не вважатиметься помилкою.
6. Криптовалюти – тепер об’єкти декларування.
Законом України № 140-IX від 02.10.2019 р. пункт 6 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII доповнено словом – «криптовалюти», відтак з 01.01.2020 р. цифрові (віртуальні) гроші підлягають декларуванню. Особливості декларування криптовалюти визначені новими Роз’ясненнями НАЗК (питання 84).
7. Банківські та інші фінансові установи у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно, з 01.01.2020 року підлягають декларуванню.
Законом України № 140-IX від 02.10.2019 р. частину 1 статті 46 Закону № 1700-VII доповнено пунктом 8-1, яким передбачено, що у декларації зазначаються відомості про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно.
Таким чином, з 01.01.2020 року декларуванню підлягають не тільки грошові активи (у вигляді безготівкових коштів, розміщених на банківських рахунках або тих, що зберігаються у банках) а й фінансові установи, у яких відкриті на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї рахунки, чи зберігаються кошти, чи наявні банківські сейфи/комірки тощо.
При цьому, відомості про такі банки та фінансові установи мають бути зазначені незалежно від того, чи наявні на відкритих рахунках/у банківських сейфах або комірках грошові кошти або інше майно станом на останній день звітного періоду.

Добавить комментарий

X

Pin It on Pinterest

X