Округ №171: Чому Кернес відмовиться від мажоритарного Хомутинніка

Харківський міський голова Геннадій Кернес стане обличчям нової для себе політичної сили

Центр – місто Харків, Немишлянський район.

Опис меж – включає Немишлянський район, частину Слобідського (виборчі дільниці №631354 — 631372) і частину Індустріального (виборчі дільниці №631533 — 631536) районів Харкова.

Місцезнаходження ОВК — приміщення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (61091 м. Харків, просп. Петра Григоренка, 17).

Кількість виборчих дільниць – 83.

Орієнтовна кількість виборців – близько 154,9 тисяч.

На місцевості на ОВК №171 приходяться старі робітничі райони Харкова. Саме в цій частині міста розташовані промислові гіганти «Турбоатом», Харківський електромеханічний завод, завод «Південкабель», «Хладопром», Харківський автогенний завод, Харківський тракторний завод та багато інших. При цьому частина з промислових підприємств зараз зупинені та мають борги перед своїми робітниками. Частина округу припадає на найбільш криміногенний район Харкова – ХТЗ. Більш-менш престижним вважається лише район станції метро «Палац спорту», так звані Нові Будинки.

Округ конденсує в собі найбільші соціальні та побутові проблеми харківського сьогодення. Справжнім лихом є те, що виборці ОВК №171 здебільшого не використовують критичний підхід, оцінюючи кандидатів під час виборчих перегонів, та піддаються «комунально-побутовій» агітації, про що й свідчать результати усіх без виключення виборів.

Ситуацію на окрузі можна схарактеризувати давнім українським прислів’ям «Чому бідні? Бо дурні. Чому дурні? Бо бідні». Перепрошуємо за, можливо, надмірну грубість, яка, втім, аж ніяк не виходить за рамки «норм» ХТЗ, району з доволі низькою соціальною відповідальністю.

Довідка: Згідно довідки ЦВК, в межі 171-го округу під час парламентської кампанії 2014 року входила частина Слобідського (раніше Комінтернівського) (виборчі дільниці № 631354 – 631372), частина Індустріального (колишнього Орджонікідзевського) (виборчі дільниці № 631533 – 631536) районів міста Харкова. В той же час, під час парламентських виборів ці райони Харкова входили до 172 округу, 2006 та 2007 років – в межі 175-го.

Вибори 1998 року. Головою ОВК обрано Ніну Чорножукову, заступником голови – Євгена Зіневича, секретарем – Антоніну Гаркавець. Явка склала 58,11%, проголосувало 93,7 тисяч виборців.

На окрузі по мажоритарці балотувалися 23 кандидати, у тому числі сумнозвісна нині комуністка Алла Александровська (не в академічних же центрах балотуватися комуністам!), котру обвинувачують у посяганні на територіальну цілісність і незалежність України; герой України, багаторічний директор «Турбоатома» нині покійний Анатолій Бугаєць, одіозний харківський суддя Василь Кухар, голова агрофірми, пізніше – голова Харківської облради та один із найбільших неофіційних землевласників регіону Василь Салигін.

Перемогу здобув самовисуванець Салигін, який набрав мізерну підтримку — 16,19% або 15 тисяч голосів. Тоді він на 1,14% (1064 голоси) випередив комуністку Александровську.

На багатомандатному виборчому окрузі перемогу передбачувано здобула когорта «лівих» партій: Комуністична партія України – 27,45%, Прогресивна соціалістична партія України – 15,13%, Партія зелених України – 6,98%, Соціал-демократична партія України (об’єднана) – 4,53%, Народно-демократична партія – 4,46%. За списками тоді від Харківської області до Верховної Ради потрапили комуністи Алла Александровська, Павло Тищенко (зараз продовжує агітувати в Харкові за «рускій мір» та пожвавлення зв’язків із «братським народом» Росії), Леонід Стрижко, Броніслав Райковський, член Партії зелених України – Віталій Шило, член НДП – Анатолій Волок, член ПСПУ – Володимир Стоженко.

Де, як не на робітничому окрузі, під червоними прапорами сучасним марскистам-леніністам прориватися до парламенту молодою ринково держави. До речі, саме Александровська тривалий час очолювала бюджетний комітет Верховної Ради України, сидячи чи не найбільших грошових потоках.

Добавить комментарий

X

Pin It on Pinterest

X